Прислів’я та приказки про господарство і господарів - 11 Сентября 2010 - Дневник

Нова хатка - нова гадка.
Без хазяїна й двір плаче.
Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки - хата.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Хазяйське око товар живить.
Свій глаз - алмаз, чужі руки - круки.
В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Роби на дворі - буде й в коморі.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
На чорній землі білий хліб родить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Не земля родить, а руки.
Хто землі дає, тому й земля дає.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Як мілко орати, краще випрягати.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Глибше орати - більше хліба жувати.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Сій не пусто, то збереш густо.
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте - собі шкоди надієте!
Хто хоче збирати - мусить добре засівати.
Що посіяв, те і вродить.
Яке посієш, таке і пожнеш.
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!
Хліб усьому голова.
Як хліб буде, то й все буде.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
На вітер надіяться - без мелива бути.
Зерно до зерна - та й мірка повна.
Де борошно, там і порошно.
З гречки та проса - і каша й паша.
З поганої трави - погане й сіно.
Яка трава, таке й сіно.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка яблунька, такі й яблука.
Яка грушка, така й юшка.
Яка прядка, така й нитка.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Кожному овочеві свій час.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Терен груш не родить.
Буряк - не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
Пусти осот в огород - огірків не буде.
Не вродив мак - пробудемо й так.
Сади дерево ззамолоду - на старість як нахідка.
Корова в дворі - харч на столі.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Сінним конем, а солом'яним волом не далеко заїдеш.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Даси коневі полови - будеш робить поволі.
Гладь коня вівсом, а не батогом!
На батозі далеко не поїдеш.
Сип коневі мішком - не ходитимеш пішком!
Хто коня годує, той дома ночує.
В дорозі, у гостині пам'ятай о худобині.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
У доброго коня верстви не довгі.
Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.
Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.
Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!
Пропав батіг - пропадай і пужално!
Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!
Як снасть ламається - то чоловік ума набирається, а як худоба пристає - то чоловікові ума не стає.
Як добрий став - риба буде, а стече став - болото буде.
Погана сітка - для риби не клітка.
Час не віл - його не налигаєш!
Згаяного часу і конем не доженеш.
На годину спізнився - за рік не доженеш.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Згайнуєш на жнивах хвилину - втратиш не одну зернину.
Літом хто гайнує, той зимою голодує.
Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.